КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ В СИСТЕМНІЙ ІНЖЕНЕРІЇ



ЮРЧУК Л.Ю., ПОКРОВСЬКИЙ Є.О. Рассматриваются вопросы развития компетенции «культура безопасности» в подготовке специалистов по системной инженерии

Some issues of the "safety culture" competence in training the specialists in systemeng ineering are being considered

УДК 37.015.3:331.45

Потреби суспільства, розвиток науки та технологій вимагає створення все більш складних та небезпечних для людини та екології (у широкому розумінні) техногенних виробничих об’єктів. Через недооцінку чи ігнорування проблем безпеки щорічні втрати людства сягають більше 10 % глобального валового продукту [1].

На сьогодні технічні рішення забезпечення безпеки виробництв практично підходять до кінця своїх можливостей і подальше підвищення безпеки пов’язано з людським фактором, який відіграє вирішальну роль у багатьох аваріях. Але проблеми, зумовлені ним, ще далекі від вирішення і це привело до виникнення нової галузі знання - культури безпеки - спрямованої на підвищення мотиваційної надійності працівників.

Поняття «культура безпеки» вперше з’явилося в процесі аналізу причин і наслідків Чорнобильської аварії, здійсненого Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ). Було визнано, що саме відсутність культури безпеки стала однією з причин трагедії. Міжнародна консультативна група з ядерної безпеки при Генеральному директорі МАГАТЕ запропонувала наступне визначення цього поняття: «Культура безпеки – це такий набір характеристик і особливостей діяльності організацій та поведінки окремих осіб, який встановлює, що проблемам безпеки атомних станцій, як таким, що мають вищий пріоритет, приділяється увага, яка визначається їх значущістю». І хоча спочатку цей термін використовувався у сфері атомної енергетики у пізніший редакції він був розширений «…що проблемам захисту та безпеки, як таким…» на всі сфери техногенної діяльності. Тобто це комплексна характеристика безпеки підприємства, що відображає організацію технологічних процесів та стан підготовки персоналу, що відповідає допустимим ризикам (тяжким аваріям) [2].

В науковій літературі культура безпеки визначається як рівень розвитку людини і суспільства, що характеризується значущістю забезпечення безпеки життєдіяльності в системі особистісних і соціальних цінностей, безпечної поведінки в повсякденному житті і в умовах небезпечних та надзвичайних ситуацій, рівнем захищеності від загроз і небезпек в усіх сферах життєдіяльності.

Виходячи з цього її складовими визнаються:

- на індивідуальному рівні – це світогляд, норми поведінки, індивідуальні цінності і підготовленість людини у сфері безпеки життєдіяльності;

- на колективному рівні – корпоративні цінності, професійна етика та мораль, підготовленість персоналу у сфері безпеки;

- на суспільному рівні – традиції безпечної поведінки, суспільні цінності, підготовленість всього населення у сфері безпеки життєдіяльності[1].

Одним з напрямків підготовки фахівців, що створюють та експлуатують потенційно небезпечні об’єкти (системи) є «Системна інженерія – міждисциплінарний підхід, що визначає повний набір технічнихі управлінських зусиль, необхідних для перетворення сукупності потреб клієнта, очікувань і обмежень у рішення і для підтримки цих рішень протягом їхнього життя». У загальному випадку системна інженерія інженерія (СІ) охоплює широке коло систем, що відрізняються призначенням, галузю застосування, складністю, розміром, новизною, адаптованістю, кількісними характеристиками, місцем розташування,часом життя і еволюції. Крім того вона «…застосуєма до повного життєвому циклу системи, включаючи задум, розробку, виробництво, експлуатацію та зняття з експлуатації, а також придбання і постачання систем, здійснюваних всередині або поза організації» [3].

Підготовка фахівців з СІ широко проводиться у всіх розвинених країнах і до цього процесу підключилася Україна. У світовій практиці визначені основні характеристики, яким повинен відповідати такий фахівець. Серед них визначено «переконаність у тому, що слід сподіватися на краще, але планувати найгірше; це передбачає, зокрема, постійну перевірку системним інженером деталей, які стосуються забезпечення технічної цілісності системи» [4]. У цьому визначенні основна увага приділена технічній стороні забезпечення безпеки і не приділена увага компетенціям, пов’язаним з «культурою безпеки», хоча вони повинні забезпечити надійність та безпечність результатів їх діяльності. Нормативна дисципліна «Безпека життєдіяльності» не забезпечує в повній мірі сучасний підхід до забезпечення безпеки. І практично не спроможна самостійно виховати культуру безпеки бо це процес тривалий та багатогранний.

Взагалі склалася ситуація коли «Незважаючи на те, що Державне підприємство «НАЕК Енергоатом» в 2014 році провело сьому (!) міжнародну науково – практичну конференцію з питань культури безпеки ця ідеологія ще не тільки не застосовується у навчальному процесі, але і невідома багатьом фахівцям» [5].

Фахівцями з безпеки розроблена концепція освіти з безпеки, яка пропонує включати відповідні спеціальні дисципліни, що прищеплюють елементи культури безпеки, у навчальні плани підготовки бакалаврів на всіх курсах. Сподіватися, що ця концепція буде реалізована в повному обсязі дуже важко. Інший шлях – залучення до впровадження елементів культури безпеки широкого загалу викладачів спеціальних дисциплін при викладання своїх дисциплін. Цей підхід вимагає в першу чергу широкого освітлення питань культури безпеки взагалі і впровадження цієї ідеології у коло викладачів ВНЗ.

Викладачі кафедри розпочинають діяльність по впровадженню у свої дисципліни інформації, що буде підтримувати загальні тенденції впровадження принципів культури безпеки у професійну діяльність майбутніх фахівців.

Перелік посилань

  1. Проблеми впровадження культури безпеки в Україні. - К.:НІСД, 2012. - 17 с.

  2. Глоссарий МАГАТЭ по вопросам безопасности. Терминология, используемая в области ядерной безопасности и радиационной защиты. Издание 2007года. – Международное агентство по атомной энергии. – Вена. – 2008, 303 с.

  3. ДСТУ ISO/IEC 15288:2005 Інженерія систем і програмного забезпечення. Процеси життєвого циклу систем (IDT)

  4. Репнікова Н.Б., Писаренко А.В. “Системна інженерія” як напрям підготовки фахівців: світові тенденції та вітчизняні завдання - Вища школа 2014-№1, с. 42-48

  5. Бегун В.В., Гречанінов В.Ф. Науковці розробили нову концепцію освіти з безпеки. – К., 2015. Вища освіта. Інформаційно-аналітичний портал про вищу освіту в Україні та за кордоном. - Режим електронного доступу: vnz.org.ua/statti/7502
Jun 14, 2016