Смарт-контракти NFT для оренди нерухомості



В роботі розглянуто NFT для оренди нерухомості, а саме основні проблеми зберігання даних у блокчейні, варіанти їх вирішення, система смарт-контрактів NFT для оренди нерухомості, основні проблеми такої системи та варіанти вирішення цих проблем. Розглянуто недоцільність зберігання великих за об’ємом даних в блокчейні та можливість зберігання цих даних поза системою. Також наведено приклад системи для оренди нерухомості, проблему реєстру, розташованого поза блокчейном та можливі варіанти вирішення цієї проблеми, шляхом встановлення довіри до реєстра.

Ключові слова--блокчейн, NFT, невзаємозамінні токени, база даних, смарт-контракт, криптовалюта, оренда нерухомості

Вступ

Невзаємозамінні токени (NFT, non-fungible token) — це спеціальний вид криптовалюти, який є невзаємозамінним, тобто його унікальне і єдине існування в блокчейні підтверджує смарт-контракт. Це його головна відмінність від більшості криптовалют та багатьох мережевих або службових токенів, які є взаємозамінними. Токен представляє собою сертифікат унікальності цифрового об’єкта, який підтверджує право на власність цифровим активом. Важливо розуміти, що NFT не забороняє копіювати цифровий актив, він тільки закріпляє право на володіння оригіналом цього активу.

Вперше смарт-контракт NFT був створений в 2017 році на базі блокчейну Ethereum. На базі цієї технології почали створюватися стартапи у різних сферах діяльності: ігри, нерухомість, документи, мистецтво тощо [1, 2].

Принцип роботи NFT

На дуже високому рівні більшість NFT є частиною блокчейну Ethereum. Ethereum — це криптовалюта, така як Bitcoin, але його блокчейн також підтримує смарт-контракти NFT. Ethereum дає змогу зберігати додаткову інформацію, так звані метадані. Це головна відмінність NFT від самої монети Ethereum. Варто зазначити, що інші блокчейни також можуть реалізувати власні версії NFT [2]. В метаданих може зберігатися різна інформація, така як опис, назва, посилання на будь-які ресурси, ціну, власника, документи тощо.

Обґрунтування типів зберігання даних

Існує два способи зберігання даних в блокчейні: в самому ланцюгу і поза ним. Як випливає з назви блокчейну, всі дані зберігаються всередині кожного блоку в ланцюжку. Таким чином, дані можуть бути відновлені та використані знову. Але це достатньо дорога операція, крім цього такі відновлення впливають на швидкодію системи. Тож багато інформації зберігається поза ланцюгом, щоб зменшити навантаження та ціну блокчейну.

Саме сховище поза блокчейном зберігає не всі дані, а лише метадані. Однак у нього є недолік. Якщо трапиться якийсь системний збій, дані можуть не відновитися. Але це набагато економніше, що робить цей підхід більш доцільним [3].

Розглянемо блокчейн Ethereum, оскільки це один із найпростіших прикладів для розуміння проблем, пов’язаних із зберіганням даних.

Подібно до вузлів і майнерів, які підтримують блокчейн Bitcoin, Gas — це паливо, яке підтримує функціонування блокчейна Ethereum. Усі транзакції, такі як надсилання Ethereum з одного облікового запису на інший, створення смарт-контракту та інші дії, мають свою комісію. Ця комісія вимірюється в одиницях Gas. Таким чином, будь-який фрагмент програмованих обчислень має вартість. Кожна транзакція має певну кількість Gas, яка пов’язана з ним. Чим вище складність проблеми, тим більшу кількість Gas вона буде коштувати. Gas коштує 10 доларів, і якщо ви плануєте зберігати дані або, скажімо, 256-бітове слово, це буде коштувати вам 20 000 Gas. Таким чином, байт становить 625 Gas або 6250 доларів США за поточним курсом Gas. Розрахунки вартості пам’яті в блокчейні Ethereum наведено у табл. 1 [4].

Тож вартість пам’яті в мережі Ethereum вимірюється мільйонами доларів. Для порівняння, ціна ГБ пам’яті на хмарних сервісах, таких як AWS, становить 0,05 доларів США на місяць. Архітектура блокчейну має бути зовсім іншою, щоб можна було зберігати великі файли в системі і це було економічно доцільно. Тож більшість NFT рішень використовує IPFS - протокол та систему розповсюдження даних за змістом, яка побудована на концепції ідентифікування даних за хешем [5]. Це означає, що сам NFT не містить всі байти файлу, а лише зберігає посилання на елемент у сховищах (рис.1).

Рис. 1 Схема зберігання даних поза блокчейном

NFT у нерухомості та проблема довіри до реєстру

Для будь-якого виду цінного майна (нерухомість, автомобілі, мистецтво) важливо мати точні записи, які ідентифікують поточного власника і надають підтвердження того, що він справді є власником. Ці записи можна використовувати для: захисту права власників (наприклад, у випадку крадіжки); вирішення суперечок; того, щоб переконатися, що право на оренду правильно передано орендарю після укладання угоди; запобігання шахрайству з продажу.

Коли передача майна забезпечується блокчейном, більше не потрібно покладатися на довірену сторону для їх перевірки. Однак для того щоб переконатися, що в системі тільки один такий об’єкт нерухомості, необхідно створити систему перевірки унікальності.

Для цього потрібно створити реєстр, який буде відповідати за зв'язок між об'єктами та відповідними NFT (нерухомістю в блокчейні). Припустимо, що для певного типу об’єктів, які нас цікавлять, ми можемо генерувати певні ідентифікатори, які однозначно вказують на об’єкт (наприклад, координати, вулична адреса тощо). Реєстр буде пов'язувати нерухомість в блокчейні та ідентифікатори.

Реєстр повинен бути надійною третьою стороною. Ми не можемо повністю відійти від цієї моделі, однак ми можемо спробувати мінімізувати залежність від довіри та нав'язати правила, які зроблять реєстр прозорим.

Зокрема, довіра викликає набагато менше занепокоєння, коли реєстр змушений працювати прозоро і криптографічні протоколи використовуються для автентифікації інформації, що надходить із реєстру.

Цього можна досягти, зробивши повний каталог реєстру відкритим для всіх. Єдина можлива проблема тут полягає в тому, що в реєстр можна додати нерухомість, яка не належить власнику. Власник може виявити це, коли спробує додати своє майно. [6] Рішенням цієї проблеми може стати додаткова система, яка буде перевіряти власність майна, за допомогою додакових звернень у державний реєстр власності майна, за допомогою модераторів, які зможуть перевірити документи на власність майном або їх комбінація, при чому система автоматичної перевірки повинна бути ізольована від зовнішнього впливу. Іншим рішенням може стати імплементація одного з алгоритмів довіри до користувача [7] – при взаємодії користувачів системи формується певна довіра між ними і можемо припустити, що при певній оцінці довіри до користувача, можна стверджувати, що це його власність.

Висновки

В статті розглянуто основні ідеї та проблеми NFT в сфері оренда нерухомості. NFT-система може зробити процес передачі майна в оренду прозорим та стійким до атак і шахрайства. Проте основною проблемою даного підходу є система перевірки власності майна, адже сам смарт-контракт не зможе перевіряти цю інформацію, через суттєві недоліки блокчейну (дорога вартість зберігання даних). Але якщо з’являється система перевірки та зберігання даних поза блокчейном, то це робить систему вразливою до атак.

Лiтература

[1] https://uk.wikipedia.org/wiki/Невзаємозамiнний\_токен (дата звернення 13.11.2021).

[2] https://www.theverge.com/22310188/nft\-explainerwhat- is-blockchain-crypto-art-faq (дата звернення 13.11.2021).

[3] https://www.upgrad.com/blog/how\-to\-use\-blockchainto- store-data/ (дата звернення 13.11.2021).

[4] https://www.linkedin.com/pulse/costs\-storing\-datablockchain- rohan-pinto/ (дата звернення 13.11.2021).

[5] https://uk.wikipedia.org/wiki/IPFS (дата звернення 13.11.2021).

[6] Mizrah A. A blockchain-based property ownership recording system.

[7] Ахрамович В. М. Моделi довiри та репутацiї кори- стувачiв в соцiальних мережах// Сучасний захист iнформацiї № 4(40), 2019.

Dec 2, 2021